Ти приходиш до тями від різкого подиху вітру, що зриває листя з дерев.
Озирнувшись навколо - бачиш, що лежиш на м’якій траві посеред галявини. Голова розколюється від болю.
Ти не пам’ятаєш, хто ти, звідки прийшов, як тут опинився.
Але один образ чітко спливає в голові: розкішний бенкет, тронна зала, іменинний торт із золотим гербом, вогні, сміх… і чаша, що світилася легким синім сяйвом. Потім - темрява.