Будинок шахтаря

Ти заходиш у стару хатину. Всередині темно й пахне пилом. Половиці скриплять. Із глибини кімнати виходить чоловік у потертій робі.

“Ще один”, - бурмоче він і показує на стілець. - “Сідай, відпочинь”

Ти сідаєш. Всередині тепло, світло. Нарешті спокій.

Раптом відчуваєш, як тіло важчає. Очі злипаються. Підійнятися - не можеш.

Шахтар зникає у темряві. Ти чуєш, як зачиняються двері. Час зупиняється. Ти зробив свій вибір.