Ти йдеш освітленим смолоскипами тунелем. Повітря стає важким, стіни вологі. Здалеку чути глухі удари - це шахтарі б’ють камінь кайлами, не піднімаючи голови.
Раптом тебе хапають за плечі. Перед тобою - кремезний чоловік у брудному одязі.
- “Нарешті! Допомога!” - вигукує він з полегшенням і тицяє в руки кайло. – “Давай, часу обмаль!”
Ти намагаєшся щось сказати, пояснити. Але тебе вже не чують.
Ти піднімаєш кайло.
Тепер ти - частина шахти.
Гра для тебе завершена
Почати знову